Безкоштовний урок

Поворот голови без зламаного обличчя

Поворот голови без зламаного обличчя — Створіть власного персонажа: від трьох форм до завершеного героя. Чому обличчя ламається під час повороту; Куля Луміса за чотири дії; Поворот, нахил і видима частина форми; Висота очей: орієнтир, а не закон стилю; Один персонаж у трьох ракурсах; Розбір вигаданого прикладу та помилок. Практичне завдання: Дванадцять…

Демо-версія. Матеріали проходять редакторську перевірку.

Що розглянемо

  • Чому обличчя ламається під час повороту
  • Куля Луміса за чотири дії
  • Поворот, нахил і видима частина форми
  • Висота очей: орієнтир, а не закон стилю
  • Один персонаж у трьох ракурсах
  • Розбір вигаданого прикладу та помилок

Чому обличчя ламається під час повороту

Коли голова дивиться прямо, риси легко розкласти на площині. Під час повороту цей підхід дає збій: дальнє око сповзає за контур, ніс опиняється на щоці, а рот не узгоджується з підборіддям. Причина в тому, що риси були намальовані як наліпки на колі. Насправді вони розташовані на об’ємній формі й повертаються разом із нею.

У цій вправі голова починається зі сплющеної з боків кулі. Це навчальна конструкція, пов’язана з методом Ендрю Луміса, а не точна анатомічна модель і не єдина правильна система. Вона допомагає спочатку визначити напрям усієї голови, а вже потім розміщувати риси. Контури черепа, щелепи та обличчя конкретної людини чи персонажа можуть відрізнятися від базової схеми.

Куля Луміса за чотири дії

  1. Намалюйте коло й уявіть його кулею — основою мозкової частини черепа. 2. Позначте на видимому боці овал зрізу. Він показує бічну площину, але є лише початковим орієнтиром: його форму й положення треба підлаштовувати до нахилу та будови голови. 3. Проведіть по кулі дві напрямні, наче по глобусу. Центральна лінія йде через середину обличчя до підборіддя, а лінія очей огинає форму поперек. Їхній перетин задає напрям обличчя. 4. Приєднайте щелепу від бічної частини кулі до підборіддя.

Очі розміщуються вздовж поперечної напрямної по різні боки центральної лінії. Ніс і середина рота прив’язані до центральної лінії. Так риси отримують спільну систему координат і не повертаються незалежно одна від одної.

Поворот, нахил і видима частина форми

Під час повороту вліво чи вправо центральна лінія зміщується до краю видимої кулі й огинає її. Що більший поворот, то вужчою стає видима дальня частина обличчя. Дальнє око зазвичай виглядає вужчим через ракурс, а в чистому профілі його не видно. Центральна лінія тоді збігається з переднім краєм форми.

Під час погляду вгору або вниз змінюється дуга лінії очей і видимі площини. Знизу помітніша нижня площина щелепи; згори — верхня частина черепа. Не покладайтеся лише на правило «усмішка або насуплена дуга»: спочатку визначте вісь кулі та перевірте напрямні за референсом. У проміжних ракурсах вони мають узгоджено огинати один об’єм. Ідеально прямі напрямні часто роблять його пласким.

Висота очей: орієнтир, а не закон стилю

У базовій схемі реалістичної дорослої голови лінію очей зручно починати приблизно посередині загальної висоти від верхівки черепа до підборіддя. Типова помилка — рахувати тільки видиму ділянку обличчя, підняти очі й ненавмисно стиснути череп. Перевірка проста: відміряйте олівцем повну висоту голови та знайдіть половину. Волосся не замінює верхівку черепа, тому спочатку уявіть форму під зачіскою.

Це стартова пропорція, а не універсальна анатомічна гарантія. У конкретних людей форма черепа, щелепи й положення рис різняться; ракурс також змінює видимі відстані. У стилізованого персонажа очі можуть бути навмисно вище або нижче. Запишіть це як правило дизайну, щоб повторити вибір у кожному ракурсі.

Один персонаж у трьох ракурсах

Побудуйте голову персонажа спереду, у три чверті та в профіль. Спереду центральна лінія проходить посередині, а парні риси видно найсиметричніше. У три чверті лінія зміщується, дальня половина стискається, дальнє око стає вужчим, а ніс може частково перекривати дальню щоку. У профілі центральна лінія доходить до переднього контуру, видно одне око, а виступи носа, губ і підборіддя стають особливо важливими.

Метод працює також для тварини чи предмета з обличчям: до кулі можна додати котячу морду, дзьоб або носик чайника. Зберігайте впізнавані рішення — форму очей, висоту рота, довжину морди — але не копіюйте їхню плоску ширину в кожному виді. Видима ширина змінюється через поворот.

Розбір вигаданого прикладу та помилок

Вигаданий приклад: у персонажа Ніко кругла голова, низько посаджені прямокутні очі й короткий трикутний ніс. У фронтальному вигляді обидва ока однакові. У повороті на три чверті художник спочатку залишає їх однакової ширини — і дальнє око виглядає приклеєним до краю. Після виправлення центральна лінія огинає кулю, дальня ділянка стискається, око стає вужчим, а ніс трохи перекриває дальню сторону. Дизайн Ніко зберігається, хоча видимі форми змінилися.

Інші поширені помилки: обидва ока лишаються на плоскій горизонталі; щелепу додають без зв’язку з нахилом кулі; бічний овал сприймають як незмінну анатомічну межу; у профілі залишають друге око; зачіскою приховують замалий череп. Якщо проста конструкція вже не пояснює складний ракурс, порівняйте її з референсом і окремо вивчіть щелепу та кісткові виступи.

Практичне завдання

Дванадцять конструкцій і три види персонажа

Перейти до навчання

Програма курсу

  1. Ваш персонаж за 15 хвилин: три форми, один герой
  2. Емоції трьома лініями
  3. Поворот голови без зламаного обличчя
  4. Як художники насправді вчаться: копіювання, референси та 15 хвилин на день
  5. Пропорції: милий, кумедний чи героїчний
  6. Тіло, складене з простих об’ємів
  7. Жест і лінія дії
  8. Поза, яка розповідає історію
  9. Руки й стопи без паніки
  10. Акторська гра: перебільшення й підготовка дії
  11. Одяг, складки й деталі
  12. Персонаж зсередини: від передісторії до дизайну
  13. Колір і світло для вашого персонажа
  14. Розворот персонажа: ваш герой з усіх боків
  15. Ваш персонаж у сцені з кимось іншим
  16. Чисті лінії та фінальний аркуш персонажа